Князевич зустрівся з легендою волонтерського руху України

Князевич зустрівся з легендою волонтерського руху України

Голова правління Української ліги сприяння розвитку паліативної і хоспісної допомоги Василь Князевич відвідав Центральний госпіталь учасників Великої Вітчизняної Війни у селі Циблі Київської області. Темою поїздки було вивчення потреб хворих та поліпшення системи медичного обслуговування літніх пацієнтів.  Серед численних спостережень і пропозицій, висловлених ветеранами, своєю актуальністю і системністю вирізнялися пропозиції засновниці волонтерського руху в Україні, колишнього директора Інституту гігієни Олени Іванівни Стеженської, – підсумував свої зустрічі Василь Князевич.

 

 Олена Іванівна Стеженська – справжня легенда. Професор, доктор медичних наук, засновниця волонтерського центру Ради ветеранів. Нині, у свої 93 роки вона зберегла досить таки непогану фізичну форму і гострий розум.

Це при тому, що життя цієї унікальної жінки з самого дитинства було аж ніяк не усипане трояндами, а нагадувало скоріше пригодницький фільм з елементами жахів.

Народилася у сім’ї робітниці тютюнової фабрики та політкаторжанина . В страшні часи продрозверстки батька вбили, і маленька Оленка разом із двома братами та сестрою виховувалася іншим професійним революціонером  Іваном Вороновим.

У 1933 році родина перебралася до Москви. Як і багатьох інших слухачів Вищої військової Академії, родину вітчима поселили …у великій залі Пажеського корпусу. Того самого, який фігурує в багатьох історичних фільмах. Унікальна за красою і довершеністю зала була розгороджена за допомогою брезентових перегородок на маленькі клітини. В кожній клітинці – матраси з соломою за кількістю членів родини… Згодом, санітарний факультет медінститут, куди дівчині порадив вступити Микола Семашко, основоположник радянської системи охорони здоров’я.

Потім була війна, народження доньки, вважай, під кулями, через кілька годин після пологів мусила тікати, притискаючи дорогоцінний згорточок до грудей. За кілька голин по тому, в будинок, де перебував військовий медпункт, влучила бомба.. «Це у нас сімейна традиція, не боятися куль, – сміється Олена Іванівна. – Мама розповідала, що в буремні роки громадянської кошик зі мною ставили вгору на шафу –  щоб куля не зачепила.

 

Згодом працювала у Кривому Розі, створювала там Інститут гігієни праці та профзахворювань.  Щоб побудувати приміщення, набрати потрібних людей і забезпечити їм достойне місце роботи інколи доводилося вдаватися до екстремальних кроків, – згадує Олена Іванівна. – Одного разу мусила залазити у керівний кабінет ЦК … через вікно, – бо не хотіли записувати на прийом.

Згодом брала участь у створенні Інституту геронтології, була донором, виховувала двох дітей, захистила кандидатську, потім докторську …

 Людина щаслива тоді, коли вона займається тим, чим їй подобається, коли живе на повну силу. А завдання суспільства – допомогти людині розкрити свої сили, забезпечити їй гідне життя.

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>