Знеболення: фахівці пропонують змінити наказ МОЗ

 

Про необхідність спростити доступ невиліковно хворих ішла  мова на міжнародній конференції, організованій програмою  «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження» за участю Української ліги сприяння  розвитку паліативної і хоспісної допомоги.

 

В конференції взяли участь кілька десятків учасників: від практикуючих лікарів і керівників хоспісів і наукових установ  до співробітників силових відомств.

 

Щороку щонайменше  80 000 пацієнтів в Україні, які хворіють на рак, страждають від сильного болю, бо не можуть отримати ефективних і безпечних знеболювальних засобів, – відзначалося в  доповіді «Неконтрольований біль: зобов’язання України забезпечити надання паліативної допомоги згідно з принципами доказової медицини»,    яку підготувала міжнародна організація «Human Rights Watch»


У доповіді визначено три основних перешкоди, які заважають зробити  доступним знеболення для онкохворих, а їх життя більш терпимим.

 Це,  по – перше, відсутність перорального морфіну, а також знеболюючих пластирів, спреїв, розчинів. Якби в Україні випускалися знеболюючі в різноманітних формах – це значно б полегшило життя пацієнтів,  могли б використовувати самостійно та  зберігати  їх вдома. Той  же таблетований морфін, досить дешевий і зручний для онкохворих препарат,  МОЗ України  навіть не зареєстрував у переліку ліків, дозволених до використання.

По – друге, найсуворіший  у світі контроль за обігом наркотиків   одночасно ускладнює доступ до опоїдних препаратів для хворих. Наприклад, згідно діючих нормативів знеболюючі ін’єкції онкохворим мають робити виключно медичні працівники. Таким чином,  якщо слідувати букві закону, медсестра мусить  відвідувати вмираючого  по шість разів на добу.

По-третє, як зазначалося в доповіді,  українські лікарі слабо ознайомлені із  сучасними технологіями знеболення – цього немає в учбових програмах.

–  Україна має вдосконалити свої закони та нормативно-правові акти щодо охорони здоров’я, а також документи, які  регулюють порядок обігу наркотичних засобів, щоб зробити   безпечні та ефективні знеболюючі препарати досяжними для тих, хто їх потребує», – відзначив  старший дослідник із питань охорони здоров’я «Human Rights Watch»  Дидерик Ломан, який виголошував доповідь. – Людина має право помирати без болю.

Сухі експертні оцінки ілюстрував фільм про Влада Жуковського, його маму і їх боротьбу за право бодай кілька годин на день перепочити від страшного болю.

- Чомусь тієї дози знеболюючого, яку  призначали лікарі, синові постійно не вистачало, – сухо розпочала свій коментар до фільму  мама покійного Влада Надія Жуковська.  –  Я потім узнала, що світова практика догляду за такими хворими передбачає індивідуальний підхід… Особливо важко було в останні роки.  Коли дія морфіну закінчувалася,  а робити новий укол було ще не час, біль ставав нестерпним. Мій син, а  він був віруючим, кілька разів намагався покінчити життя самогубством. Потім, коли біль відступав  – Влад молився і просив у Бога прощення за свою слабість…

Я боролась за кожну ампулу на добу. Спочатку за четверту. Потім за п’яту. Мене звинувачували в тому, що я торгую наркотиками. Але ж хіба може людина продати комусь  морфій, і тим самим приректи  рідну людину на муки?  Не доведи нікому пережити такого…  Тому зараз я намагаюся  зробити хоч щось, щоб полегшити муки тих, хто живий. Такий заповіт мого сина.

Виступаючі були одностайними: потрібно розвивати паліативну допомогу, створювати хоспіси, система яких дозволяє значно полегшити останні дні невиліковно хворих.

–  Ми, всі, хто тут зібрався,  добре розуміємо, настільки непросто реформувати медицину, але це необхідно робити,  - підсумував голова правління  Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги, екс-міністр охорони здоров’я Василь Князевич. –  Я – серед тих, хто намагався її змінювати, працюючи на посаді міністра охорони здоров’я.  Система обігу опоїдних анальгетиків, про яку говорив  доповідач,  –   регламентована наказом Міністерства охорони здоров’я № 11. Хоч цей наказ  значно прогресивніший, ніж попередній, але час не стоїть на  місці, практика засвідчує, що вже пора змінювати і цей наказ.  Тому я  пропоную надіслати  міністерству  охорони здоров’я свої пропозиції  щодо поліпшення доступу до знеболюючих, звернутися до Президента, прем’єра з проханням виступити з законодавчою ініціативою і створити  систему паліативної допомоги в Україні.

Пропозиція була підтримана  і  основні позиції такого звернення були сформульовані і після необхідних уточнень і узгоджень будуть надіслані адресатам.

Нижче ми подаємо  фоторепортаж із  конференції «Неконтрольований біль: зобов’язання України забезпечити надання паліативної допомоги згідно з принципами доказової медицини».

http://5.ua/newsline/234/0/76896/

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>