Це приклад справжнього милосердя

Це приклад справжнього милосердя

Блаженніший Любомир (Гузар), духовний пастир греко-католицької Церкви:

Створилася Всеукраїнська Громадська Організація Українська ліга сприяння Розвитку Паліативної та Хоспісної Допомоги, яка має намір опікуватися невиліковно хворими людьми, забезпечити їм гідну смерть. Ми щиро надіємося, що ця організація принесе всебічну допомогу: медичну, психологічну, духовну тим хто цього дуже потребує. А таких людей є чимало.

Немає на світі людини, яка не потребувала б допомоги. В багатьох телевізійних програмах героєм, чи краще сказати «ідеалом», представляється молода, сильна, здорова, освічена людина, зрозуміло дуже багата, і тому ні від кого не залежна. Але в житті таких людей здається дуже-дуже мало. А якщо такий «ідеал», як його телебачення представляє, взагалі десь існує, то в нього є дуже поважні по своєму характеру потреби, перш за все духовні. В тому «телевізійному» штучному образі, бракує відповідей на найважливіші питання: звідки походить, куди остаточно прямує і в чому полягає зміст людського життя. Без відповідей на ті основні питання телевізійний «герой», це властиво великий обман, зовсім не такий ідеальний як його хочуть подати. Це остаточно духовно дуже немічна людина з великими потребами позбавлена правдивого щастя.

Немає людини без потреб. Ці потреби можуть бути дуже-дуже різні: матеріальні, фізичні, психічні, духовні. Кожна людина має свої особливі потреби. Без потреб людина не існує. Ставимо собі питання: а чому це так? На це надзвичайно важливе питання по-перше, мусимо признати, що ми не в силі пояснити, чому кожна людина мусить мати якісь потреби, так само, як остаточно ми не в стані пояснити чому Ісус Христос, воплочений Син Божий, Богочоловік добровільно прийняв для себе смерть на хресті. Він не мусив. Напевне були інші способи відкрити людям небо, але Він із волі небесного Отця вибрав якраз цей шлях зробивши себе найбіднішою, найбільш потребуючою людиною. По-друге, маємо відповідь, яку нам диктує сам Ісусу Христос. Він представляє нам потреби людей. Як нагоду послужити їм чинити добро, доказати свою любов до ближнього. Він нас заохочує: «голодного нагодувати, спраглого напоїти, чужинця прийняти, нагого одягнути, хворого та в’язня відвідати» (пор. Мт 25,31-46).

Є одна потреба людей, яку майже всі ми маємо. Чому кажемо всі, бо кожний з нас кінчить своє земне життя смертю. Чому кажемо: майже всі, бо хтось вмирає наглою, несподіваною смертю. Переважаюча більшість наближається до кінця свого життя повільно, звичайно обтяжена якоюсь хворобою. Власне, про цих людей хочемо щось сказати, бо вони можуть бути у дуже поважній фізичній, психічній, а головно духовній потребі.

Мій знайомий, за фахом лікар, по спеціальності онколог, розповів мені про два випадки, яких був свідком. До лікарні було привезено жінку, яка не мала надії вилікуватися. Вона дуже терпіла. Знеболюючі ліки уже на її тіло не діяли. Вона дуже терпіла болі. Але приймала свій стан спокійно, багато молилася. Коли черговий лікар ствердив смерть, її рідна сестра монахиня, яка сиділа біля ліжка умираючої, радісно усміхнулась і сказала здивованому лікареві: «Вона вже щаслива з Богом».

У тій же лікарні у безнадійному стані, лежав чоловік, який дуже боявся смерті. І це дуже переживав. Він не міг забути дуже багато людей, яких він, як прокурор, у страшних 30 роках минулого століття відправив на смерть. Він пригадав також свою бабусю, яка йому оповідала, що він був хрещений і маленьким хлопцем із нею ходив до Церкви. Хворий безнастанно хрестився, але не знав чому це робить і попадав у щораз гірший стан розпачі: « я пропащий, я пропащий.»

Було дуже виразно видно, що крім фізичного болю він потерпав ще й від душевного. Хтось порадив йому покликати священика. Він згодився і після довгого спілкування із священнослужителем, спокійно заснув у Господі.

Кожна людина має право достойно завершити своє земне існування. Так само як і на медичну, вона має право на духовну допомогу.

Існують ситуації, коли мова йде про кінець земного життя невиліковно хворої людини, треба пам’ятати також і про тих, хто стоїть довкруги ложа її смерті, які втрачають рідну, дуже дорогу особу. Вони також потребують помочі, щоб згодитися з- тим, що діється, щоб не зламатися і самому не потрапити в якийсь критичний стан. В таку важку для них хвилину їм треба пояснити, що діється, їх треба духовно укріпити.

Сьогодні існують люди, які стараються розв’язати цю, дуже складну потребу людини, яка стоїть на порозі вічності, прискорюючи її смерть. Мова про так звану – евтанзію. Ця розв’язка полягає у тому, щоб людині зменшити час болів, але її прибічники не вважають за потрібне дбати за душевне добро. Вони беруться розв’язувати проблему життя, на що має право тільки сам Творець. Отже, евтаназія, є лише уявною розв’язка, яка може бути великою кривдою для людини, що потребує упорядкувати стан своєї душі.

Саме для поширення та відродження в суспільстві справжнього милосердя, , гуманістичних принципів створена Українська Ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги. Її робота – це також і удосконалення діалогу громадських організацій з державою, органами місцевого самоуправління, сприяння розробці законодавчих норм та планів і програм, пов’язаних із наданням психологічної, фізичної, соціальної підтримки невиліковно хворих у термальній стадії хвороби та членів їх родин. Ліга об’єднує медичних та соціальних працівників, психологів, юристів, представників духовенства, волонтерів, та інших представників громадськості, що вибрали гуманну місію служіння людині.

Члени Ліги взяли на себе велике завдання допомагати потребуючим в дуже особливих обставинах. Це примір справжнього милосердя супроти ближнього в потребі. Вимолюємо для всіх членів та співпрацівників Божого благословення у тому богоугодному завданні, яке на себе взяли.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>