Хоспіс на Волині: осередок турботи й доброти

Хоспіс на Волині: осередок турботи й доброти

м. Луцьк, Волинська обласна лікарня «Хоспіс»,

43018 м.Луцьк, вул.Тімірязева, 1

створений у 2002р., 25 ліжок

Щороку в Україні збільшується кількість онкохворих, які потребують термінової медичної допомоги та догляду. Сьогодні їх 500 тисяч осіб і це є дуже серйозною проблемою, до речі, як і в усьому світі. Тому Всесвітня організація здоров’я ще у 1982 році ввела як окремий напрямок медицини розвиток паліативної допомоги (догляду за невиліковно хворим в останні дні життя), тоді як в нашій державі лише вчаться допомагати й дбати про невиліковно хворих, – зазначив голова правління Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги Василь Князечич під відвідання обласної лікарні «Хоспіс» у Луцьку.

Цей заклад для невиліковно хворих працює вже девять років і розрахований на 25 стаціонарних ліжок. Створювався «Хоспіс» значною мірою завдяки головлікарю Володимиру Бачинському.

На жаль, проблему не вирішити лише завдяки ентузіастам. У Волинській області лише офіційно зареєстрованих 13 тисяч тих, хто уже не в змозі подбати про себе самостійно.

– Завданням хоспісів є полегшення болю та душевного стану пацієнтів, щоб вони могли провести останні дні відносно щасливо, гідно залишивши цей світ. На жаль, в Україні забезпечення цих людей необхідними знеболюючими препаратами значно нижче, ніж у багатьох інших країнах, розповідав Володимир Бачинський. – У нашому центрі паліативної допомоги працює чотири лікарі, п’ятнадцять медсестер і соціальний працівник.

– Через наш заклад пройшли близько двох тисяч важкохворих. Минулого року ми виписали 90 людей, майже зі стількома ж попрощалися назавжди, – додає заступник головного лікаря Наталя Рябченюк. – У «Хоспісі» обладнали капличку, де священик на свята і за проханням читає молитви. Був навіть випадок, коли обвінчалося подружжя, а вже через кілька днів потому чоловік відійшов у вічність.

У «Хоспісі» на жаль, люди «згасають» дуже швидко, Але персонал намагається підтримувати боротьбу хворих за життя. Майже дев’ять років тому сюди потрапила жінка, якій фахівці винесли вирок. Але вона досі бореться з недугою – власними руками вишила рушник, який став своєрідним оберегом для нашого закладу.

Пацієнти «Хоспісу» надзвичайно важкі, дехто вже не може говорити. Але їх обличчя умиротворені, не спотворені болем, щиро посміхаються нянечкам і сестричкам.

Цим жінкам потрібно пам’ятник за життя поставити. Жоден чоловік ні за що не витримав би тут бути, якби не вони. Я пройшов війну, у мене 62 роки трудового стажу, я все віддав для Вітчизни, для України. І коли зі мною трапилося нещастя, мені було нікуди піти – жодна лікарня не приймала, мовляв, місць немає. Потім мене привезли сюди «колодою». І я невимовно вдячний цим жінкам, – говорить Костянтин Радаєв.

Рідні хворих також отримують тут психологічну допомогу, якої зазвичай потребують.

– Вдома хвора теща, ми з дружиною працюємо, тож не маємо можливості надати повноцінний догляд матері. Те, що ми можемо довірити її життя працівникам цієї лікарні, надзвичайно важливо для нашої сім’ї. Коли мама тут, я знаю, що про неї піклуються краще, як робив би це я», – переживає Юрій Шемшей.

У подібних закладах працювати дуже важко перш за все психологічно, адже медпрацівник повинен не лише стримувати власні емоції, але й заспокоювати пацієнта, допомогти йому подолати страх перед болем.

-Я кожен день починаю з молитви, – говорить заступник головного лікаря Наталя Рябченюк, – вона додає мені сил. На щастя, залишаються і люди, не позбавлені оптимізму і віри.

-Ми знали, куди йшли. У роботі з пацієнтами намагаємось підлаштуватися під них. Наприклад, коли пацієнт розповідає, що він зараз курить, ми лише погоджуємось і киваємо: так, так, завтра буде легше. Часто у людей просто здає психіка, і це зрозуміло, адже пацієнти лежачі, – розповідає про важкі будні медсестра «Хоспісу» Людмила Кирилюк.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>