Розмова про якісне життя

     Представники Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги були запрошені взяти участь у обговоренні найактуальніших питань, які цікавлять ЗМІ. Міжнародний Фонд «Відродження» запросив журналістів на прес-ланч.

«Це розмова про якість життя», – попередили організатори гостей. І пояснили, умови в яких люди помирають, говорять про державу більше, ніж статистика.

Нещодавно стартувала інформаційна кампанія «STOPБІЛЬ». За даними дослідження Human Rights Watch, щороку майже 428 тисяч українців потребують знеболення та паліативної допомоги, бо вони живуть із болем. Їм необхідні препарати для полегшення симптомів невиліковних хвороб.

«Одна з необхідних форм ліків – пероральний морфін, адже він входить до основного переліку рекомендованих знеболювальних препаратів, встановленого ВООЗ», пояснює Надія Колесник, координатор кампанії. Протягом останніх кількох десятиліть пероральний морфін залишається ключовим елементом лікування больового синдрому у випадках раку. Всесвітня Організація Охорони Здоров’я вважає його одним з найнеобхідніших препаратів. Він заспокоює біль при травмах і різних захворюваннях, які супроводжуються болючими відчуттями.

Проте не все так легко. Морфін у таблетках в Україні не виготовляють, його не виписують лікарі у рецептах, він доступний лише у ін’єкціях безпосередньо у лікарнях. Україна виявилася нездатною зробити препарат доступним у системі охорони здоров’я. Його також не можна отримати у приватних клініках. Тільки дві інших європейських країни – Вірменія та Азербайджан – не створюють запасів перорального морфіну. Тож в Україні морфін у пігулках не зареєстрований. Окрім того, кожен крок лікарів ретельно перевіряють.

Ксенія Шаповал, координатор ініціативи паліативної допомоги при фонді наполягає: «Медики повинні мати право голосу. Закордоном лікар сам відповідає за виписані рецепти, і розуміє – хибні кроки призведуть до втрати ним ліцензії. Іноземні лікарі дорожать своєю роботою. І вони мають право виписувати наркотичні опіоїдні анальгетики. В той час як українського медика будуть весь час перевіряти різні державні структури, якщо він випише такий рецепт. Тому лікарі і не беруться зв’язуватися з правоохоронцями, виписуючи, наприклад, морфін. У нас немає такої нормативної бази, за якою наркотичні знеболювальні препарати можуть відпускатися за рецептами хворим, які відчувають біль».

Не треба перекладати відповідальність на заклади, треба, щоб лікарі самі відповідали за свої дії, в тому числі і за рецепти. Адже намагаючись зупинити нелегальний обіг наркотиків, Україна запровадила одні з найбільш суворих процедур контролю обігу наркотичних засобів у світі. А доступ до наркотичних засобів на медичних підставах залишився поза увагою.

Леся Брацюнь, виконавчий директор ВГО «Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги» каже: «Часто невиліковна недуга супроводжується болем, але терпіти його – не є нормально. Люди мусять знати, що мають право на знеболення, а держава повинна це право забезпечити. Як це є у всіх цивілізованих країнах світу. У Польщі, наприклад, до хворого додому приходять представники громадської організації, що займаються наданням паліативної допомоги (лікарі, медсестри, волонтери)  і  приносять із собою всі необхідні ліки, пояснюють, що і як приймати. І саме головне, що цих препаратів їм вистачає. Там люди не терплять біль годинами і днями в очікуванні знеболення». Україну справді можна порівняти із країнами з низьким та середнім рівнем прибутку – на ці держави припадає лише 6% усього морфіну, який використовується у світі.

Чому саме таблетований морфін? Цей препарат дешевший, ніж інші знеболюючі, наприклад, пластирі. Окрім того, часто паліативним хворим важко переносити уколи.

Для випуску таблетованого морфіну в Україні бракує:

-        технологічних можливостей,

-        законодавчої бази, яка дасть дозвіл на виробництво препарату,

-        загальнонаціональної державної програми, яка зобов’язуватиме фармакологічні компанії випускати пероральний морфін під державне замовлення.

Організатори і фонду, і ліги, і кампаній щодо паліативної та хоспісної допомоги пояснюють, головне завдання – знайти спосіб полегшити біль. Адже хоспіси – це ще не кінець. Тут теж трапляються дива. Наприклад, у Севатоспольському хоспісі за останні кілька місяців було три весілля. Для когось все тільки починається.  

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>